Я🧸

2
530

Раніше я була тією людиною, яка на вулиці ловила кожен погляд, кожне слово, й одразу думала, що про мене говорять щось погане. Якщо хтось усміхався чи кидав фразу повз, мені здавалося, що це точно стосується мене, що вони пліткують чи осуджують. Це було важко, адже я постійно жила в напрузі, ніби весь світ спостерігає за мною.

Зараз я розумію – люди здебільшого взагалі не думають про мене, кожен зайнятий власними справами. Я виросла, стала дорослішою і вже можу з певністю сказати: помилятися – нормально. Якщо хтось вказує на мою помилку, я не ховаюся, не плачу під ковдрою, а приймаю це як можливість для розвитку. Можу подякувати, можу посміятися, можу навіть зізнатися, що мені соромно. Але більше не дозволю собі застрягати в цих думках. Я вчуся жити для себе, а не для чужих уявлень.

Love
Like
3
Zoeken
Categorieën
Read More
Other
Чернігівський дитинець — древній центр із церквами XI–XIII ст.
Дитинець Чернігова — археологічно та архітектурно значущий фрагмент давньоруської міської...
By Oleksandra Koval 2025-11-19 07:10:10 1 385
Other
Підберезовик — дар тиші
Гриби — не замечала частичного життя лісу. Подберезовик роста поручня из березы, творящий с...
By Oleksandra Koval 2025-11-12 09:36:54 1 416