Так, справжнє.

Із власним гербом, парламентом, конституцією, урядом і столицею — Чернівцями.

Ні, це не сюжет альтернативної історії. Такою понад пів століття була Буковина.

У 1849 році австрійський імператор Франц Йосиф І вивів Буковину зі складу Галичини й надав їй статус окремої коронної землі — Герцогства Буковина. Відтепер край підпорядковувався безпосередньо Відню, а не Львову чи будь-якій іншій адміністрації.

І тут починається найцікавіше.

Попри назву, герцога в Буковині ніколи не було. Це був почесний титул, а не окрема монархія. Натомість край отримав те, чого тоді не мали багато європейських регіонів.

Власний Крайовий сейм. Свою адміністрацію. Право самостійно вирішувати питання освіти, місцевих податків, церковного життя та самоврядування. Буковина навіть мала своїх депутатів у парламенті у Відні.

Але ще дивовижнішою була конституція.

У 1850 році в ній офіційно записали, що кожен народ Буковини має невід’ємне право зберігати свою мову й національність. Для середини XIX століття це було надзвичайно прогресивно. Поки багато держав Європи намагалися асимілювати меншини, на Буковині їхні права визнавали законом.

Саме тому край став справжньою Європою в мініатюрі.

Українці, румуни, євреї, німці, поляки, вірмени, угорці, чехи жили поруч. На базарі можна було почути кілька мов за кілька хвилин, а на одній вулиці побачити православний храм, костел, синагогу, протестантську кірху й вірменську церкву.

Таке співіснування різних культур тоді було справжньою рідкістю.

І саме в цей час починають розквітати Чернівці.

За кілька десятиліть невелике прикордонне місто перетворюється на одну з найгарніших перлин Австро-Угорщини. Тут будують розкішні кам’яниці, відкривають театри, банки, кав’ярні, друкарні, прокладають бульвари й проводять залізницю, яка зв’язує місто з Віднем. Недарма Чернівці починають називати «маленьким Віднем».

Та найамбітніший проєкт ще попереду.

У 1875 році імператор Франц Йосиф І відкриває в Чернівцях університет. За право отримати його змагалися й інші міста імперії, але перемогли саме Чернівці. Навчання велося переважно німецькою мовою, а сюди приїжджали студенти з усієї Центральної Європи. Сьогодні колишня Резиденція митрополитів, де розташований університет, входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Навіть герб Герцогства був особливим.

На ньому зображували голову тура — давній символ Буковини й Молдови — між трьома золотими зірками, а сам герб прикрашала герцогська мантія. Його затвердив імператор у 1862 році.

Герцогство Буковина проіснувало майже 70 років. Воно пережило революції, масштабні реформи, перетворення Австрійської імперії на Австро-Угорщину й припинило існування лише після її розпаду у 1918 році.

Але якщо сьогодні пройтися Чернівцями, здається, що воно нікуди не зникло.

Воно ховається у старих брамах і бруківці.

У фасадах будинків, які пам’ятають екіпажі з Відня.

У затишних кав’ярнях, де й досі хочеться довго сидіти за філіжанкою кави.

У Резиденції митрополитів, яка й сьогодні вважається одним із найкрасивіших університетських комплексів світу.

І, мабуть, найбільший парадокс полягає в тому, що багато українців летять шукати атмосферу старої Австро-Угорщини до Відня, Праги чи Кракова, навіть не здогадуючись, що вона вже давно чекає на них… у Чернівцях. 🇺🇦

https://www.facebook.com/share/p/18cgmCh1SU/

Співачка, чий голос змушує завмирати серце навіть найдосвідченішого слухача. Її оксамитовий тембр неможливо забути… Протягом багатьох років, проведених на сцені, беручи участь у багатьох паралельних музичних проектах, вона залишилася вірною джазовій традиції...

Анастасія Букіна є front-woman проекту "Anastasia Bukina group". Засновник та керівник школи вокалу з джазовим ухилом.

Odessa Sing it - Bukina vocal school

www.bukina.com

Багатьох антивоєнних росіян періодично заарештовують на вулицях різних штатів, руйнують сім'ї, ламають не лише долі дорослих, а й життя дітей.

Я теж постійно хвилююся, що це може статися зі мною. Часто обходжу стороною військові патрулі та будь-які перевірки. Це сильно напружує, створює постійний стрес і позначається на здоров'я. Другий рік щодня пекельно болять ноги, а таблетки, які тут виписують лікарі, практично не допомагають. Для повноцінного обстеження потрібні час і гроші, але де їх знайти саме на власні потреби поки що незрозуміло.

У серпні маю суд. Мою суддю звільнили, і зараз невідомо, хто займатиметься моєю справою. Все це гнітить і не дає нормально жити. Щодня думаєш про можливий арешт і про те, що може чекати на мене в Росії за мої переконання: 15–20 років в'язниці, тортури та інші випробування.

За фашистського режиму повернення туди живим для мене не варіант. А це означає, що у разі надзвичайної ситуації мені доведеться приймати важке і, можливо, останнє рішення, яке може коштувати мені здоров'я та навіть життя, але, ймовірно, допоможе іншим людям.

Нещодавно я запитав адвоката однієї з американських організацій про можливість подати колективний позов до уряду від імені ста тисяч російських антивоєнних біженців, яким Білий дім обіцяв допомогу після приїзду до США. У відповідь я почув: Ти хочеш допомогти новому уряду розправитися зі старим? Я здивувався і відповів, що лише хочу, щоб обіцянки, дані сто тисячам людей, були виконані.

Нормальна демократична держава, на мій погляд, має оголосити амністію для всіх біженців та надати їм грін-картки. Тільки так можна по-справжньому захистити права людей, дати їм свободу та можливість допомагати американцям робити Америку знову великою.

А ось так, як на цьому відео, відловлювати роботяг і ламати їм життя - це низько.

Треба розуміти, що на багатьох антивоєнних росіян вдома чекають або в'язниця, або відправка на війну як гарматне м'ясо. Що в такому разі чекає на таких людей, як ми? Тільки смерть чи нові страждання у Росії.

Американське суспільство має це розуміти. І якщо уряд забуває про свої обіцянки, то обов'язок кожного порядного громадянина нагадати йому про нас та про наші долі.

На жаль, антивоєнні росіяни сьогодні розрізнені чи розбиті на безліч невеликих груп за інтересами. Тому дуже складно об'єднати всіх у єдину структуру, здатну спільно наймати адвокатів, юристів та витягувати своїх товаришів із біди.

Я б із задоволенням займався цим щодня, але поки що незрозуміло, де знайти постійну фінансову підтримку, яка б дозволила допомагати людям і будувати справжню спільноту взаємодопомоги.

#АнтивоєнніРосіяни #ПолітичніБіженці #ПраваЛюдини #НеДепортуйтеВРосію #mikhailsavostin #RussianRefugees #ProtectRefugees #FreeRussia

https://www.facebook.com/share/r/199yyy7Kvy/