https://www.facebook.com/share/v/192QkpLVYQ/

ВСУ атаковали склады Wildberries в Краснодаре и Невинномыске https://www.facebook.com/share/r/1LTbXBNMhE/

українці це https://www.facebook.com/share/r/1K9D6zZvfW/

Радіатори, котли, буферні ємності, водонагрівачі, система теплої підлоги. #опалення... https://www.facebook.com/share/r/1CKuEjrqhM/

ЗА РОССИЙСКУЮ МУЗЫКУ В УКРАИНЕ БУДУТ ШТРАФОВАТЬ https://www.facebook.com/share/v/1BK596o865/

Может ли потребитель марихуаны владеть огнестрельным оружием? Решение ВС удивило многих

Більшість українців навіть не здогадується, що на території України колись існувало… герцогство. Так, справжнє. Із власним гербом, парламентом, конституцією, урядом і столицею — Чернівцями. Ні, це не сюжет альтернативної історії. Такою понад пів століття була Буковина. У 1849 році австрійський імператор Франц Йосиф І вивів Буковину зі складу Галичини й надав їй статус окремої коронної землі — Герцогства Буковина. Відтепер край підпорядковувався безпосередньо Відню, а не Львову чи будь-якій іншій адміністрації. І тут починається найцікавіше. Попри назву, герцога в Буковині ніколи не було. Це був почесний титул, а не окрема монархія. Натомість край отримав те, чого тоді не мали багато європейських регіонів. Власний Крайовий сейм. Свою адміністрацію. Право самостійно вирішувати питання освіти, місцевих податків, церковного життя та самоврядування. Буковина навіть мала своїх депутатів у парламенті у Відні. Але ще дивовижнішою була конституція. У 1850 році в ній офіційно записали, що кожен народ Буковини має невід’ємне право зберігати свою мову й національність. Для середини XIX століття це було надзвичайно прогресивно. Поки багато держав Європи намагалися асимілювати меншини, на Буковині їхні права визнавали законом. Саме тому край став справжньою Європою в мініатюрі. Українці, румуни, євреї, німці, поляки, вірмени, угорці, чехи жили поруч. На базарі можна було почути кілька мов за кілька хвилин, а на одній вулиці побачити православний храм, костел, синагогу, протестантську кірху й вірменську церкву. Таке співіснування різних культур тоді було справжньою рідкістю. І саме в цей час починають розквітати Чернівці. За кілька десятиліть невелике прикордонне місто перетворюється на одну з найгарніших перлин Австро-Угорщини. Тут будують розкішні кам’яниці, відкривають театри, банки, кав’ярні, друкарні, прокладають бульвари й проводять залізницю, яка зв’язує місто з Віднем. Недарма Чернівці починають називати «маленьким Віднем». Та найамбітніший проєкт ще попереду. У 1875 році імператор Франц Йосиф І відкриває в Чернівцях університет. За право отримати його змагалися й інші міста імперії, але перемогли саме Чернівці. Навчання велося переважно німецькою мовою, а сюди приїжджали студенти з усієї Центральної Європи. Сьогодні колишня Резиденція митрополитів, де розташований університет, входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Навіть герб Герцогства був особливим. На ньому зображували голову тура — давній символ Буковини й Молдови — між трьома золотими зірками, а сам герб прикрашала герцогська мантія. Його затвердив імператор у 1862 році. Герцогство Буковина проіснувало майже 70 років. Воно пережило революції, масштабні реформи, перетворення Австрійської імперії на Австро-Угорщину й припинило існування лише після її розпаду у 1918 році. Але якщо сьогодні пройтися Чернівцями, здається, що воно нікуди не зникло. Воно ховається у старих брамах і бруківці. У фасадах будинків, які пам’ятають екіпажі з Відня. У затишних кав’ярнях, де й досі хочеться довго сидіти за філіжанкою кави. У Резиденції митрополитів, яка й сьогодні вважається одним із найкрасивіших університетських комплексів світу. І, мабуть, найбільший парадокс полягає в тому, що багато українців летять шукати атмосферу старої Австро-Угорщини до Відня, Праги чи Кракова, навіть не здогадуючись, що вона вже давно чекає на них… у Чернівцях. 🇺🇦 https://www.facebook.com/share/p/18cgmCh1SU/